Куди зникли вироки російським військовим?

«Не уявляю, що буде відбуватись, так як в даній ситуації ніколи не був», — розповідав вже засуджений за обстріл цивільної та критичної інфраструктури Харківщини «Градами» Олександр Бобикін після того, як зазначив, що чекатиме на обмін, щоб повернутись до Росії. Його та ще одного російського військового Олександра Іванова у травні 2022 року засудили до 11 років 6 місяців позбавлення волі. Обидва переховувались у Харківській області після того, як колону їхньої техніки розбили Збройні Сили України. і так само обидва здалися українській армії. Бобикін – солдат, водій бойової машини "Град", Іванов – єфрейтор, навідник "Града".

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України кількість відкритих кримінальних проваджень, пов’язаних із розслідуванням воєнних злочинів зросла.

Притягнення до відповідальності російських військових за вчинені ними воєнні злочини можна поділити на два рівня: перший — це національний рівень, коли досудове розслідування та притягнення до відповідальності здійснюють національні правоохоронні органи та суди, а другий — це міжнародний рівень, його реалізують міжнародні правоохоронні органи та судові інстанції, наприклад, Міжнародний кримінальний суд.

Зазвичай на національному рівні притягують до відповідальності так би мовити рядових воєнних злочинців, тобто тих, які не мають посадових імунітетів. До прикладу, першим російським військовим, якого засудили за вбивство мирного мешканця в Сумській області до 15 років позбавлення волі, був 21-річний сержант та командир відділення танкової "Кантемирівської дивізії" Московської області Вадим Шишимарін. До речі, спочатку Шишимаріна засудили до довічного ув’язнення, але в апеляційній інстанції покарання пом’якшили до 15 років.

Першим генералом-російським воєнним злочинцем, чия справа потрапила до суду, став генерал-майон Денис Лямін: командувач 22-го армійського корпусу Берегових військ Чорноморського флоту ВМФ ЗС російської федерації, який керував вторгненням в Україну з тимчасово окупованого Криму. За версією слідства, 23 лютого 2022 року російський генерал в українському Джанкої у Криму особисто віддав підпорядкованому особовому складу збройних підрозділів наказ на вторгнення на нашу землю. Далі організовував і контролював ведення бойових дій на території південних областей.

На міжнародному рівні притягуються до відповідальності особи, які мають посадовий імунітет. До прикладу, 2008 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента Судану Омара аль-Башира за звинуваченням у геноциді у зв'язку з конфліктом у Дарфурі. Єврокомісар з питань юстиції Дідьє Рейндерс впевнений, що перші судові процеси проти російських воєнних злочинців можуть розпочатися у Міжнародному кримінальному суді вже цього року.

Ми вирішили детальніше співставити статистику кримінальних проваджень правоохоронців (Офіс Генерального прокурора України, Служба безпеки України, Національна поліція, ДБР тощо) з оприлюдненими вироками. Результат, на жаль, невтішний.

Більшість воєнних злочинів з 47 тисяч, про які Офіс Генерального прокурора щодня рапортує в себе на сайті, містяться у 20 розділі Кримінального кодексу України — Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. До них належить:

• Пропаганда війни;
• Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;
• Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників;
• Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни;
• Порушення законів та звичаїв війни;
• Застосування зброї масового знищення;
• Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення;
• Екоцид;
• Геноцид;
• Посягання на життя представника іноземної держави;
• Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист;
• Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала;
• Піратство;
• Найманство.

Найбільше сил правоохоронці витрачають на встановлення російських військовослужбовців, які порушили закони та звичаї війни (ст. 438 КК України). На другому місці – виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників (ст. 436-2). На третьому –  виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів,  (ст. 436-1). Цифри красномовні:

 

Дані відповідно до єдиного звіту про кримінальні правопорушення за січень-жовтень 2022 року:

Назва статті кримінального кодексу	Кількість облікованих кримінальних правопорушень за січень-жовтень 2022 року
Порушення законів та звичаїв війни, ст. 438	41 960
Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників, ст. 436-2	1 184
Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів,  ст. 436-1	213
Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни, ст. 437	66
Пропаганда війни, ст. 436	39
Геноцид, ст. 442	18
Екоцид, ст. 441	13
Інші (ст. 439, ст. 440, ст. 443, ст. 444, ст 445, ст. 446, ст. 447)	5

 

Як ми бачимо, ключова стаття стосується порушення законів та звичаїв війни: понад 41 тис. проваджень. З них лише 506 передано до суду. Про труднощі, з якими правоохоронці стикаються під час розслідування, ми вже детально розповідали.

Для оцінки роботи правоохоронців слід аналізувати судові вироки. Але є серйозна проблема: більшість кримінальних проваджень проводяться не публічно, а вироки в Єдиному державному реєстрі судових рішень належним чином не публікуються. До прикладу, з 506 переданих до суду справ по ст. 438 Кримінального кодексу в Реєстрі були опубліковані лише 5 вироків:

Дата вироку	Посилання на вирок	Строк
23.05.2022 29.07.2022	https://reyestr.court.gov.ua/Review/105669005	Довічне (перша інстанція) Апеляція (15 років)
31.05.2021	https://reyestr.court.gov.ua/Review/104531363	11 років 6 місяців
08.08.2022	https://reyestr.court.gov.ua/Review/105614689	10 років
31.08.2022	https://reyestr.court.gov.ua/Review/105986768	8 років 6 місяців
02.11.2022	https://reyestr.court.gov.ua/Review/107111142

 

Із таким низьким відсотком вироків аналіз роботи правоохоронних органів буде неповним.

На сайті Єдиного державного реєстру судових рішень зазначено, що доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено. Як повідомляє Судовий репортер, адміністратор судового реєстру (ДП «Інформаційні судові системи») працює над створенням моделі автоматичного знеособлення даних. Відтак забезпечується загальний доступ у Реєстрі лише для частини електронних копій судових рішень у кримінальному судочинстві. Відповідь, м’яко кажучи, дивує, бо рішень в судовому реєстрі так і не з’явилось.

Самі правоохоронці та прокурори теж не зацікавлені публікувати рішення. В неофіційних розмовах м’яко аргументують, що публічні судові вироки над російськими військовими не сприяють ефективному розслідуванню. По-перше, українське суспільство, яке бачило звірства, вчинені росіянами на території України, хоче у подібних справах максимального покарання – довічного позбавлення волі. Хоча суди повинні не керуватись емоціями суспільства, а давати оцінку фактам, які зібрані в кримінальному провадженні, тому правоохороннці вважають, що це буде заважати суддям виносити справедливі рішення. По-друге, у разі застосування максимального покарання у російських військовослужбовців зменшиться бажання здаватись в полон. У свою чергу, обвинувачених російських військових злочинців можна обміняти на українських військовополонених на будь-якій стадії судового розгляду. Тому виведення з судового процесу російського військового призведе до підвищення недовіри до судових органів.

Незважаючи на логіку пояснення правоохоронців, закритість судового процесу не дасть можливості належним чином проаналізувати судові справи, що з часом може мати згубні наслідки. Суди будуть штампувати судові рішення, а правоохоронці, знаючи результат, будуть легковажно відноситись до збору доказів у справах.

Гласність і відкритість судового процесу є одними з ключових принципів судів. Про це йдеться у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи. Такий публічний розгляд охоплює і публічне оголошення рішення. Один із способів – оприлюднення рішень у судовому реєстрі із загальним доступом до нього. Тому повне або непропорційне обмеження доступу заявників до судових рішень, ухвалених щодо них, шляхом їх неоприлюднення в деяких випадках визнається Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ) порушенням права на справедливий суд. ЄСПЛ зауважував, що приховування всього вмісту судового рішення від громадськості не є виправданим. Тому Державній судовій адміністрації необхідно терміново забезпечити відкриття судового реєстру та публікувати вироки.

 

Матеріал підготовлений в рамках збору інформації для Реєстру російських воєнних злочинців (https://rwc.shtab.net/),  створеного ГО “Антикорупційний штаб” та журналістами “Слідство. Інфо”. Це найбільш повний публічний реєстр, який збирає докази злочинів російських військових на території України