24.01.2025
- Антикорупційна програма є важливим інструментом для громад, щоб визначити та мінімізувати корупційні ризики, але її ухвалення не контролюється, тому не всі громади її мають.
- Основні виклики для громад у процесі розроблення антикорупційної програми – це потреба в харизматичному лідері, базових знаннях, застосуванні місцевого контексту тощо.
- Успішна реалізація програми потребує часу, зусиль і готовності громади до змін.
Із реформою децентралізації громади набули більше повноважень, більше ресурсів, однак і досі не всі навчилися ними користуватися. Люди бідкаються, хоча мають інструменти, як зробити життя в громаді кращим. Один із таких – антикорупційна програма.
Що це таке та які виклики доведеться подолати громаді, яка готова її розробити, – читайте в ексклюзивній колонці для сайту 24 Каналу.
Що це таке
Антикорупційна програма – це документ, який визначає корупційні ризики в певних сферах діяльності громади, а також передбачає заходи для мінімізації корупції. Іншими словами, це антикорупційний навігатор для місцевих чиновників та активних жителів, де є red flags, яким потрібна підвищена увага. Якщо в одному селі це буде вирубка лісу, то в іншому – підряди на ремонтах доріг.
Антикорупційна програма не є обов'язковою для ОМС, тож їхнє ухвалення ніхто не контролює. Навіть НАЗК не знає, скільки громад її ухвалили. Мені відомо, що її ухвалили майже всі обласні центри, а з підтримкою донорів – ще трохи більше пів сотні громад. Але якщо враховувати, що громад в Україні півтори тисячі, – це крапля в морі. Минулого року "Антикорупційний штаб" координував розроблення програм ще в 5 громадах, і ось які виклики підсвітив цей досвід.
Харизматичний лідер
Аби напрацювати якісну антикорупційну програму, громада має згуртуватись навколо лідера. Така людина має поєднувати в собі одразу декілька якостей:
- мати базові знання у сфері антикорупції, в ідеалі юридичну освіту;
- не мати шлейфу корупційних скандалів;
- вміти організувати роботу та об'єднати людей.
У нашому кейсі цю роль виконували координатори, і, відверто кажучи, мотивація жителів напряму залежала від того, чи вважали вони цю людину справжнім лідером.
Базові знання
Якщо такий лідер все ж знайшовся і зміг об'єднати людей, які готові робити антикорупційну програму, їх може чекати наступний виклик – брак знань. Де подивитися порядок денний сесії міської ради? Як оформити звернення громадян? Чи проводився тендер на ремонт шкільного укриття? Чи є цей підрядник фігурантом кримінальних проваджень? Ці та інші питання виникають під час напрацювання програми, а робоча група має знати, де шукати відповіді.
Базою буде принаймні навчання, як користуватись диджитал-інструментами: реєстром декларацій, Prozorro, порталом "Місцеві інтереси" тощо. На щастя, в мережі вже достатньо ресурсів, які пропонують безкоштовне онлайн-навчання, однак ми відчули великий запит на індивідуальну роботу громад з експертами.
Місцевий контекст
Що більший потенціал громади, то більш активними мають бути її жителі і більш результативним буде ухвалення програми. Погодьтесь, майже будь-яка громада у Київській області, де є потужні заводи, виробництво, залізничне сполучення та інвестиції з-за кордону, більш зацікавлена, щоб рішення влади були прозорими і не містили корупційних ризиків, аніж громада в депресивному регіоні, де немає нічого, крім чорного рубання лісів та розвалених колгоспів. Адже громаді є що втрачати і є за що боротися. А це можуть бути сотні тисяч доларів.
Саме це ми спостерігали у роботі з пілотними громадами: де є робочі місця, молодь, розвиток, там і мешканці були спраглі до змін, активно включалися в роботу. І навпаки, громада на Житомирщині, де відчувається занепад, – топила сама себе ще більше, ігноруючи можливість стати кращою.
А мер вийде?
Починаючи розробку антикорупційної програми, місцеві активісти мають налагодити діалог з владою, депутатським корпусом, адже саме місцева рада врешті має проголосувати за програму на сесії. Звісно, можна почути закиди: мовляв, чому в цьому процесі бере участь мер чи хтось із міської ради? Це ж конфлікт інтересів! Адже антикорупційна програма якраз і стосується роботи цих посадовців.
У цьому є частка правди, однак без політичної волі депутатів ухвалити антикор-програму неможливо. Сама влада має розуміти, який профіт отримає, ухваливши цей документ. Найперше – це довіра інвесторів, як внутрішніх, так і іноземних.
А далі прихід грошей в громаду, розквіт, вдячність людей і як наслідок – переобрання на другий строк. Це як варіант розвитку подій.
Хейт як лейтмотив роботи місцевого активу
І останній, напевно найболючіший, виклик – деструктивна критика тих, хто хоче змінити громаду на краще, від тих, кому завжди щось не так. Як у Києві, так і в провінції є запит на швидкі зміни. Темп роботи як центральної влади, так і ОМС став нижчим – війна, відключення світла, повітряні тривоги, кадровий голод. Однак демократія потребує часу, і цей факт навідріз відмовляються визнавати в громадах, де часто вирішальний голос має той, хто кричить голосніше.
Я зараз кажу не про конструктивну опозицію, яка критикує, але пропонує свою альтернативу. Це опозиція, яка тільки критикує. Немає антикорупційної програми – погано, робите антикорупційну програму – погано, вчитеся працювати з тендерами – погано, бо ж нікого не посадили!
І влада, і місцевий актив мають бути готовим до хейту, беручись за антикорупційну програму. Інакше є ризик провалити місію.
Підсумовуючи, скажу, що розробка антикорупційної програми – процес досить тривалий. Адже навіть маючи зовнішніх експертів, план роботи та підготовлене навчання, наші пілотні громади витратили на цю роботу майже рік часу. Однак цей рік дав людям можливість зрозуміти, який потенціал має їхня мала батьківщина і як кожен із них може бути рушієм змін.
