10.10.2024
Хорватія — один із найближчих за часом прикладів післявоєнної відбудови. Втім, незважаючи на це, її вкрай рідко згадують у прикладах відбудови, хоча дарма: війна за незалежність тут була 1991 — 1995 рр. Відповідно і досвід відбудови куди більш свіжий, аніж у Німеччини чи Польщі, які відновлювались за 50 років до того. Але чомусь саме дві останні ставлять у приклад найчастіше, забуваючи про Хорватію, досвід якої повоєнній Україні буде вкрай цікавий. Зокрема з позиції відновлення закладів культури.
Отже, кейс війни за незалежність Хорватії виявляється близьким до українських реалій. Входячи до складу Югославії, Хорватія тривалий час боролася з впливом комуністичної спадщини. Під час конфлікту близько 20% хорватських земель було окуповано ворогом (до слова, наразі окупованими є близько 18,2% території України), а цивільна інфраструктура та житло стали основними мішенями для обстрілів та бомбардувань. Завдяки успішному відновленню після війни Хорватія змогла виконати критерії вступу до ЄС та приєдналася до нього у 2013 році. Аналізуючи спільні риси, важливо дослідити досвід і уроки хорватської післявоєнної відбудови.
Наслідки війни за незалежність Хорватії
Війна 1991 – 1995 років завдав значних руйнувань житловим і виробничим об’єктам: понад 10% житла було знищено або пошкоджено, а економічно депресивні сільськогосподарські регіони стали основною ціллю окупації. За даними The European Review (2003), війна зруйнувала близько 30% хорватської економіки, і промисловий індекс впав із 205,2 (1987) до 99,7 (1994). За оцінками Світового банку, було пошкоджено або зруйновано культурні пам’ятки площею 181 485 кв. метрів на суму понад 161 млн доларів. Знищено також близько 180 тис. житлових будинків. Втрати інфраструктури, виробничого потенціалу та витрати, пов’язані з біженцями, оцінили в 37 млрд доларів, а понад 500 тис. людей були змушені покинути свої домівки. З 1995 по 2005 роки 240 000 внутрішньо переміщених осіб повернулися на місця постійного проживання. Все це дуже схоже на реалії України, тому спиратись на досвід Хорватії – як у відновленні в цілому, так і у відновленні пам’яток зокрема – нам вкрай необхідно.
Національні джерела післявоєнної відбудови
З чого починала відновлення Хорватія? Зазначимо, якщо Польща, яку дуже часто наводять у приклад відновлення, не мала змоги залучити кошти у відновленні після Другої світової війни, адже понівеченою була вся Європа, а у Польщі до влади ще й прийшли комуністи, то у Хорватії така можливість була. Власне, як і зараз у України. Хорватія виділила 3,4 млрд доларів на відновлення в період 1991 – 2004 років. Незважаючи на відсутність цілісної економічної стратегії, країна діяла відповідно до ситуації на фронті, зокрема у перші два роки війни. Держава заморозила заробітну плату держслужбовцям і зупинила виплати по валютних депозитах у банках, але з 1993 року відновила ці платежі, що сприяло зростанню споживання і підвищенню ВВП. Для фінансування відновлення з населення, яке не зазнало безпосередніх втрат, стягувалися податки. Після війни запровадження ринкових реформ дозволило залучати податкові надходження і підтримувати економічний ріст.
У 2000-х роках економічне зростання підтримувалося кредитним бумом, будівництвом доріг, відновленням туризму та зростанням споживчих витрат. Експорт суднобудівної галузі залишився важливою статтею доходу. Водночас, основна стаття ВВП, туризм, лише поступово відновлювалася після війни, і економіка була орієнтована на експорт. Подібні механізми навряд у повній мірі припустимі в Україні, але деякий досвід у хорватів запозичити точно можна.
Міжнародна підтримка
Крім власних ресурсів, Хорватія отримувала значну допомогу від міжнародного співтовариства: Європейського Союзу, Світового Банку, ООН та інших. Такі організації, як ООН, ЮНЕСКО, ICOMOS, Європейський Союз (ЄС), Arbeiter-Samariter-Bund (ASB-Worker’s Samaritan Federation), що надавали юридичну, фінансову та освітню підтримку. Світовий банк фінансував Проєкт соціального та економічного відновлення, спрямований на розвиток постраждалих районів. Також значний внесок зробила німецька організація ASB, яка реалізувала численні проєкти з реконструкції, повернення переселенців та розвитку громадської інфраструктури.
Уроки для України
Які ж із цього короткого огляду можна запропонувати уроки для України? Так, вивчати досвід Хорватії потрібно глибше – поза межами одного матеріалу, але дещо можна запропонувати вже зараз. Приміром:
-
Уникати надмірної зарегульованості. Надлишок нормативної документації може уповільнити процес відновлення. Питання відбудови мають вирішуватися на місцевому рівні, щоб уникнути непотрібного навантаження на центральні органи.
-
Спрощення бюрократичних процедур. Громадяни та приватні підприємства, які здійснюють відновлення власними коштами, мають отримувати підтримку на місцевому рівні. Це дозволить швидше вирішувати проблеми та зменшить навантаження на державний бюджет.
-
Економічний розвиток із орієнтацією на експорт. Україні слід надавати пріоритет створенню робочих місць і підтримці попиту, а також підтримувати експортоорієнтовані галузі, особливо на ринки ЄС.
-
Підтримка з боку міжнародних організацій. Ініціативи, спрямовані на покращення добробуту населення, можуть бути успішнішими за рахунок співпраці з міжнародними організаціями, що сприятиме розвитку культури участі громад і згуртованості суспільства.
Якщо говорити про відновлення пам’яток, то ще у 2022 році Міністерство культури та інформаційної політики пропонувало запозичити саме досвід Хорватії у цьому напрямку. В напрямку реставрації, відновлення та збереження об'єктів культурної спадщини, що постраждали під час війни з Росією, Міністерство культури та ЗМІ Хорватії ще тоді запропонувало свою допомогу: від конкретних інструкцій та спеціалістів у інвентаризації та діджиталізації об'єктів до експертизи оцінки збитків, завданих російськими загарбниками нашому культурному спадку. Маємо користуватись цією нагодою.
