Культурний геноцид росіян проти України: руйнування історичної спадщини та національної ідентичності

Культурний геноцид росіян проти України: руйнування історичної спадщини та національної ідентичності

Сучасна війна Росії проти України триває з 2014 року. Протягом усього часу Росія намагається стерти культурну ідентичність українців, позбавити українців їхнього коріння, їхньої пам'яті, їхнього права на самобутність. 

Знищення української літератури на тимчасово окупованих територіях, ракетна атака росіян по харківській друкарні “Фактор-друк”, викрадення музейних цінностей з окупованого Криму та територій, окупованих Росією після 24 лютого 2022 року, знищення об'єктів світової культурної спадщини на окупованих територіях та багато інших злочинів росіян є проявом злочину геноциду проти українського народу.

“Без культури немає нації — є лише населення, і немає країни — є лише територія. Сьогодні країна-агресор, як і вже декілька століть, свідомо чинить культурний геноцид проти України. Агресивна війна, яку веде РФ, щоденно призводить до збитків серед нашого надбання, тому ми не можемо відкладати питання культури «на потім» — ми маємо опікуватися ними вже сьогодні. Адже культурна спадщина — рухома та нерухома — є відображенням нашої тисячолітньої історії, що формує нашу єдність та ментальність. Тому для нас захист культурної спадщини є питанням національної безпеки”, – заявив т. в. о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв під час міжнародної конференції “Об’єднані заради справедливості”, яка відбулась 29 лютого 2024 року у місті Києві.

За даними Міністерства культури та інформаційної політики України станом на 6 травня 2024 знищено чи пошкоджено 1062 об'єкти культурної спадщини. 

Зокрема, руйнування стосується різних категорій пам'яток, де пам'ятки архітектури та містобудування складають 316 об'єктів, архітектури – 307, історії – 226, архітектури та містобудування з історією – 61, археології – 56, архітектури та історії – 39, монументального мистецтва – 21, містобудування та монументально-декоративного мистецтва – 19, архітектури та монументального мистецтва – 7, містобудування – 5, науки і техніки з архітектурою – 2, архітектури та містобудування з монументальним мистецтвом – 1, архітектури та садово-паркового мистецтва – 1, архітектури з садово-парковим мистецтвом – 1.

Серед найбільш постраждалих областей Харківська, Одеська, та Донецька, де зруйновані та пошкоджені сотні об'єктів, зокрема об'єкти культурної спадщини національного та місцевого значення. Це не тільки втрати для України, але й для всього світу.

26 червня 2024 року Парламентська асамблея Ради Європи схвалила три важливі резолюції, серед яких – резолюція щодо протидії викоріненню культурної ідентичності під час війни та у мирний час. Цей документ наголошує на геноциді, який чинить Росія, намагаючись знищити українську культурну ідентичність, та містить безпрецедентні положення щодо підтримки української культури і збереження нашої ідентичності.

Заступниця голови української делегації в ПАРЄ Євгенія Кравчук, яка була співавторкою проєкту останньої резолюції, у себе на фейсбук-сторінці зазначила, що ця резолюція:

  • засуджує систематичну державну політику русифікації, що здійснюється РФ з 2014 року на окупованих територіях України, включаючи заперечення української культурної ідентичності, мови, літератури та історії;

  • закріплює визнання того, що навмисне знищення культурної спадщини та стирання культурної ідентичності в Україні є воєнними злочинами, злочинами проти людяності та свідчать про конкретний ГЕНОЦИДНИЙ намір знищити українську національну ідентичність.

Ще у квітні 2022 року Верховна Рада України визнала дії, вчинені Росією та її політичним і військовим керівництвом після 24 лютого 2022 року, геноцидом українського народу. Оскільки ознаки геноциду полягають у фізичному знищенні певної захищеної групи, вони часто супроводжуються нападами та знищенням об’єктів культурної спадщини, релігійних об’єктів тощо. 

У цьому документі, серед іншого, йдеться про багатовікову політику Росії, спрямовану на “деукраїнізацію”, “поглинання української нації шляхом перекручування та привласнення фактів з її історії, здобутків у сферах науки, культури й мистецтва”, а також “вчинені на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України дії щодо заборони використання української мови та україномовних книг, знищення таких книг, невідкладного запровадження освіти російською мовою та з російським ідеологічним спрямуванням”.

А що ж називають “геноцидом”? Поняття “геноцид” в обіг увів юрист Рафал (Рафаель) Лемкін (1900-1959).

У міжнародному гуманітарному праві термін “геноцид” та основні ознаки цього злочину визначено у двох документах, а саме: Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього та Римському статуті Міжнародного кримінального суду.

У конвенції зазначено, що під геноцидом розуміється будь-яке з наступних діянь, вчинене з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку:

  • вбивство членів такої групи;

  • заподіяння серйозних тілесних ушкоджень або психічного розладу членам такої групи;

  • умисне створення для такої групи умов життя, що призводять до її повного або часткового фізичного знищення;

  • впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню в такій групі;

  • примусове переміщення дітей такої групи до іншої групи.

Римський статут визначає поняття геноцид як будь-яке з таких діянь, котрі вчинено з наміром знищити повністю або частково будь-яку національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:

  • вбивство членів такої групи;

  • заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічного розладу членам такої групи;

  • умисне створення для такої групи умов життя, розрахованих на доведення її до повного або часткового фізичного знищення;

  • впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню всередині такої групи;

  • насильницька передача дітей цієї групи до іншої групи.

Окрім введення до обігу самого поняття “геноцид” Рафаель Лемкін також розробив концепцію культурного геноциду, в якій зазначав, що знищення культури є частиною злочину геноциду.

На жаль, поняття “культурний геноцид” як окрема форма геноциду не увійшло до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього та Римського статуту Міжнародного кримінального суду

Таким чином, можливість кваліфікувати нефізичне / небіологічне знищення національних груп як геноцид досі є актуальною та потребує адвокації і спрямованих зусиль української сторони та наших партнерів. Українські правозахисники приділяють цьому питанню особливу увагу.

Громадська організація “Антикорупційний штаб” фіксує факти руйнувань обʼєктів культурної спадщини на території України внаслідок повномасштабного вторгнення Росії. Ключовим інструментом фіксації є програмний засіб TruePic, що дозволяє зберігати верифіковані фотоматеріали. Згодом такі дані можуть бути використані у провадженнях проти злочинів Росії.

 

Читайте також

×