Колабораціонізм як кримінальний злочин: скількох зрадників засудила Україна

Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну наше законодавство зазнало багатьох змін, зокрема і Кримінальний кодекс України.

Найпершим законом України, яким внесено зміни до Кримінального кодексу України вже в умовах повномасштабного вторгнення та воєнного стану став закон щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність. Його ухвалили майже одразу — 3 березня 2022 року. 

Водночас привертає увагу той факт, що законопроєкт зареєстрували в парламенті задовго до початку повномасштабної російської агресії, що додатково підтверджує існування наміру парламентарів протидіяти колабораціонізму, йдеться у матеріалі Дмитра Воронцова.

Також “Антикорупційний штаб” отримав відповідь від Державної судової адміністрації України із інформації про кількість вироків за статтею проти колаборантів 111-1. За даними ДСА України, у 2022 році суди ухвалили 268 обвинувальних вироків за цією статтею.

Діяльність цих зрадників, а також тих колаборантів, чия вина поки ще не доведена, не залишилася поза увагою “Антикорупційного штабу”. Наш проєкт “Реєстр російських воєнних злочинців” ми доповнили новим розділом — “Колаборанти”. Там ви можете знайти світлини та історії зрадників із різних регіонів або ж поділитися з нами такою інформацією. Для цього пишіть на пошту.

Повертаючись до судових вироків, чи віддзеркалює така кількість — менше трьох сотень — реальний стан, особливо у південних та східних регіонах? У тому ж матеріалі Дмитра Воронцові йдеться, що за резолютивною частиною досліджених вироків суди майже в усіх випадках звільняли обвинувачених від відбування покарання на підставі частини 2 статті 75 Кримінального кодексу України, а саме внаслідок укладення обвинуваченим угоди про визнання винуватості та визначення за умовами такої угоди міри покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років зі встановленням іспитового строку тривалістю до трьох років.

Після аналізу описової частини вироків виникають сумніви в достатності покарання, зокрема за вчинення особою публічних закликів до підтримки дій агресора. Річ у тім, що частина 1 статті 111-1 Кримінального кодексу України за кваліфікацією кримінальних правопорушень є кримінальним проступком, а отже, за його вчинення не передбачено такий вид покарання, як позбавлення волі. При цьому санкція частини 1 статті 111 кодексу взагалі передбачає лише позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною посадою.

Утім, публічна підтримка дій окупанта, зокрема через розповсюдження закликів до знищення України як держави, повалення влади, може мати особливо небезпечний характер. Адже фактично це є спробою поширення впливу та ідеї «русского мира», покарання за які повинні мати невідворотний характер. Натомість масове укладення особами, які на початку військової агресії закликали до якнайшвидшого захоплення українських міст і фізичного знищення українців, угод про визнання винуватості й у такий спосіб уникнення реального строку відбування покарання може неоднозначно сприйматися суспільством і потребувати належної реакції з боку держави. Фактично, зрадники можуть вийти сухими з води — просто тому, що це дозволяє закон. 

ГО “Антикорупційний штаб” разом з журналістами “Слідство.Інфо”продовжує збір інформації про воєнних злочинців, окупантів та колаборантів для внесення у базу Реєстру воєнних злочинців. 

Маєте більше інформації — надішліть нам.