У цій статті ми розповімо вам про те, що таке воєнний злочин, якими документами визначаються правила ведення війни та які органи займаються розслідуваннями та притягненням до відповідальності воєнних злочинців. Це важливо знати не лише правникам, а й пересічним українцям, які щодня стикаються зі злочинами росіян на нашій території.

Що таке воєнний злочин і які документи регулюють воєнні злочини

 

Воєнний злочин - це порушення законів і звичаїв війни. Воєнні злочини є одним із видів міжнародних злочинів разом зі злочином агресії, злочинами проти людяності та геноцидом. 

З метою гуманізації збройних конфліктів та зменшення заподіюваної ними шкоди міжрнародна спільнота ухвалила цілу низку міжнародно-правових документів, у яких сформульовали правила ведення війни. Ось лише частина з них:

1. Декларація про невикористання куль, що легко розвертаються або сплющуються;

2. IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі;

3. Женевський протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних або інших подібних газів та бактеріологічних засобів; 

4. Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (перша Женевська конвенція);

5. Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі (друга Женевська конвенція);

6. Женевська конвенція про поводження з військовополоненими (третя Женевська конвенція);

7. Конвенція про захист цивільного населення під час війни (четверта Женевська конвенція);

8. Конвенція про захист культурних цінностей на випадок збройного конфлікту; 

9. Конвенція про заборону розробки, виробництва і нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення;

10. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року;

11. Конвенція про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище; 

12. Конвенція про заборону розробки, виробництва, нагромадження і застосування хімічної зброї та про її знищення;

13. Римський статут міжнародного кримінального суду;

14. Конвенція про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що завдають надмірних пошкоджень або мають невибіркову дію; 

15. Конвенція про заборону застосування, нагромадження, виробництва і розповсюдження протипіхотних мін та їх знищення 1997. 

Важливо! Це не вичерпний перелік міжнародно-правових документів, у яких сформульовано закони і звичаї війни.

Що таке воєнні злочини, які серйозно порушують Женевську конвенцію

 

Перелік воєнних злочинів, що становлять серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, визначений статтею 147 цієї конвенції та включає: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушування особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.

Додатковий протокол I 1977 року розширює перелік серйозних порушень Женевських конвенцій, додаючи до нього такі діяння:

• перетворення цивільного населення або окремих цивільних осіб на об'єкт нападу;

• вчинення нападу невибіркового характеру, що торкається цивільного населення або цивільних об'єктів, коли відомо, що такий напад стане причиною  надмірних  втрат  життя, поранень серед цивільного населення або завдасть шкоди цивільним об'єктам,  як це визначено в пунктах a.2, a.3 статті 57;

• вчинення  нападу  на  установки  або  споруди,  що містять небезпечні сили,  коли  відомо,  що  такий  напад  стане  причиною надмірних  втрат  життя,  поранень  серед цивільного населення або завдасть шкоди цивільним об'єктам, як це визначено в  пунктах a.2, a.3 статті 57;

• перетворення необоронних місцевостей і нейтральних зон  на об'єкт нападу;

• вчинення нападу на особу,  коли відомо,  що вона припинила брати участь у воєнних діях; 

• віроломне   використання   на    порушення    статті    37 розпізнавальної емблеми Червоного Хреста,  Червоного Півмісяця або Червоного Лева  і  Сонця,  або  інших  захисних  знаків,  визнаних Конвенціями (995_151, 995_152, 995_153, 995_154)  і  цим Протоколом;

• переміщення   окупуючою   державою   частини  її  власного цивільного населення на окуповану нею територію або депортація  чи переміщення  всього  або  частини населення окупованої території у межах цієї  території  чи  за  її  межі  на  порушення  статті  49 Четвертої конвенції ( 995_154 );

• невиправдана затримка репатріації військовополонених або цивільних осіб;

• застосування  практики  апартеїду (расова дискримінація, гноблення) інших   негуманних   і принижуючих   дій,   заснованих   на  расовій  дискримінації,  які зневажають гідність особи;

• перетворення ясно розпізнаних історичних пам'яток,  творів мистецтва або місць відправлення  культу,  які  є  культурною  або духовною  спадщиною народів і яким спеціальною угодою,  укладеною, наприклад,  у рамках компетентної організації, надається особливий захист  на  об'єкт  нападу,  внаслідок  чого вони зазнають великих руйнувань,  коли немає свідчень про порушення супротивною стороною пункту  b  статті  53,  і  коли  такі  історичні  пам'ятки,  твори мистецтва  та  місця  відправлення  культу  не  розміщені  поблизу воєнних об'єктів;

• позбавлення   особи,   яка користується захистом Конвенцій (995_151,  995_152,  995_153,  995_154) або захистом, згаданим у пункті   2   цієї   статті,  права  на  неупереджене  й  нормальне судочинство.

Загальний перелік воєнних злочинів закріплений у статті 8 Римського статуту міжнародного кримінального суду, де вказано, що воєнні злочини — це: 

а) серйозні порушення Женевських конвенцій (995_151,  995_152,  995_153,  995_154), а саме будь-яке з таких діянь проти осіб або майна, що охороняються відповідно до положень відповідної Женевської конвенції:

1. умисне вбивство осіб;

2. катування чи нелюдське поводження, включаючи біологічні експерименти над особами;

3. умисне заподіяння сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень або шкоди здоров'ю осіб;

4. незаконне, безглузде та великомасштабне знищення та привласнення майна, не викликане військовою необхідністю;

5. примус військовополоненого або іншої захищеної особи до служби у збройних силах ворожої держави;

6. умисне позбавлення військовополоненого або іншої захищеної особи права на справедливе і нормальне судочинство;

7. незаконна депортація чи переміщення чи незаконне позбавлення волі;

8. взяття заручників;

б) інші серйозні порушення законів та звичаїв, які застосовуються у міжнародних збройних конфліктах у встановлених рамках міжнародного права, а саме будь-яке з таких діянь:

1. умисні напади на цивільне населення як таке або окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у військових діях;

2. умисні напади на цивільні об'єкти, тобто об'єкти, які не є військовими цілями;

3. умисне завдання ударів по персоналу, об'єктам, матеріалам, підрозділам або транспортним засобам, задіяним у наданні гуманітарної допомоги або в місії з підтримання миру відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй (995_010), доки вони мають право на захист, яким користуються цивільні особи або цивільні об'єкти за міжнародним правом збройних конфліктів;

4. умисне вчинення нападу, коли відомо, що такий напад стане причиною випадкової загибелі або каліцтва цивільних осіб або шкоди цивільним об'єктам або великої, довгострокової та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, і заподіяна шкода буде явно несумісною з конкретною і безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою;

5. напад на незахищені і такі, що не є військовими цілями, міста, села, житла або будівлі або їх обстріл із застосуванням будь-яких засобів;

6. вбивство або поранення комбатанта, який, склавши зброю або не маючи більше засобів захисту, беззастережно здався;

7. неналежне використання прапора парламентера, прапора або військових знаків розрізнення та форми ворога або Організації Об'єднаних Націй, а також відмітних емблем, встановлених Женевськими конвенціями, наслідком якого є смерть або заподіяння шкоди особи;

8. переміщення, прямо чи опосередковано, державою-окупантом частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію або депортація або переміщення населення окупованої території або окремих частин його в межах або за межі цієї території;

9. умисне завдання ударів по будівлям, що використовуються для цілей релігії, освіти, мистецтва, науки або благодійності, історичним пам'ятникам, госпіталям та місцям зосередження хворих та поранених, за умови, що вони не є військовими цілями;

10. заподіяння особам, які перебувають під владою протилежної сторони, фізичних каліцтв або здійснення над ними медичних або наукових експериментів будь-якого роду, які не виправдані необхідністю медичного, зуболікувального або госпітального лікування відповідної особи та не здійснюються в її інтересах і можуть спричинити смерть або серйозно загрожують здоров'ю такої особи чи осіб;

11. віроломне вбивство чи поранення осіб, що належать до ворожої нації чи армії;

12. заява про те, що пощади не буде;

13. знищення або захоплення майна ворога, за винятком випадків, коли таке знищення або захоплення диктується військовою необхідністю;

14. оголошення скасованими, зупиненими чи недопустимими у суді прав та позовів громадян протилежної сторони;

15. примус громадян протилежної сторони до участі у військових діях проти їхньої власної країни, навіть якщо вони перебували на службі воюючої сторони до початку війни;

16. розграбування міста або населеного пункту, навіть якщо воно захоплене штурмом;

17. застосування отрути або отруєної зброї;

18. застосування задушливих, отруйних або інших газів та будь-яких аналогічних рідин, матеріалів або засобів;

19. застосування куль, які легко розриваються або сплющуються в тілі людини, таких як оболонкові кулі, тверда оболонка яких не покриває всього сердечника або має надрізи;

20. застосування зброї, боєприпасів та техніки, а також методів ведення війни такого характеру, що спричиняють надмірні пошкодження або непотрібні страждання або є невибірковими за своєю суттю, в порушення норм міжнародного права збройних конфліктів, за умови, що така зброя, такі боєприпаси, така техніка та такі методи ведення війни є предметом всеосяжної заборони та включені у додаток до Римського Статуту;

21. посягання на особисту гідність, зокрема принизливе та образливе поводження;

22. зґвалтування, навернення в сексуальне рабство, примус до проституції, примусова вагітність, як вона визначена у пункті 2 (f) статті 7 Римського Статуту, примусова стерилізація та будь-яка інша форма сексуального насильства, що також є серйозним порушення Женевських конвенцій;

23. використання присутності цивільної особи або іншої захищеної особи для захисту від військових дій певних пунктів, районів або збройних сил;

24. навмисне завдання ударів по будівлям, матеріалам, медичним установам та транспортним засобам, а також персоналу, що використовують відповідно до міжнародного права відмітні емблеми, встановлені Женевськими конвенціями;

25. умисне вчинення дій, спрямованих на голодування цивільного населення, як способу ведення війни шляхом позбавлення цивільного населення необхідних для виживання предметів, включаючи умисне створення перешкод для надання допомоги, як це передбачено у Женевських конвенціях;

26. набір або вербування дітей віком до п'ятнадцяти років до складу національних збройних сил або їх використання для активної участі у бойових діях.

А тепер зауважте, скільки з цього переліку вчиняє росія на території України протягом вже понад 8-ми років.

 

Важливо! До воєнних злочинів і злочинів проти людства, відповідно до Конвенції про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства, строк давності не застосовується.

 

Що таке закони та звичаї війни

 

Так, і таке в законодавстві є: як українському, так і міжнародному. Чотири Женевські конвенції від 12 серпня 1949 р. та Додатковий протокол І до них від 8 червня 1977 р. зобов'язують держави криміналізувати серйозні порушення міжнародного гуманітарного права у національному законодавстві. Україною ця вимога виконана шляхом включення до Кримінального кодексу України статті 438 «Порушення законів та звичаїв війни». 

Відповідно до статті 438 Кримінального кодексу України  порушення законів та звичаїв війни це жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій, що караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Держави повинні переслідувати в судовому порядку осіб, обвинувачених у вчиненні серйозних порушень міжнародного гуманітарного права чи передавати таких осіб державі, готовій здійснити подібне переслідування. Іншими словами, на воєнні злочини (як і на інші види міжнародних злочинів) відповідно до Женевських конвенцій поширюється принцип універсальної юрисдикції. Він полягає у тому, що будь-яка держава може притягнути особу, винну у вчиненні воєнних злочинів, до кримінальної відповідальності, незважаючи на місце вчинення злочину та громадянство суб’єкта злочину чи його жертви.

Українське законодавство не містить визначення поняття “воєнний злочин”, однак попри відсутність законодавчого визначення воєнних злочинів, деякі з тих, що передбачені Кримінальним кодексом України, є саме воєнними, а саме:

• мародерство (стаття 432 Кримінального кодексу України);

• насильство над населенням у районі воєнних дій (стаття 433 Кримінального кодексу України);

• погане поводження з військовополоненими (стаття 434 Кримінального кодексу України);

• незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання ними (стаття 435 Кримінального кодексу України).

Органами, які займаються розслідування та притягнення до відповідальності за вчинення воєнних злочинів є:

• правоохоронні та судові органи України;

• Міжнародний кримінальний суд;

• Міжнародний суд справедливості ООН;

• ad hoc суди (трибунали).

 

Мапа російських воєнних злочинців

 

Вже знаючи про те, хто такі воєнні злочинці, ви можете зазирнути на нашу онлайн-мапу «Російські воєнні злочинці», яка містить персональні дані військових російської армії, ідентифікованих осіб полонених росіян, а також вбитих під час війни в Україні росіян. Разом із нашими друзями та партнерами зі «Слідство.Інфо» ми збираємо інформацію про російських військових в Україні — від того, з якої військової частини в росії ці “прибульці”, до персональних розслідувань їхньої діяльності. Одним із ключових завдань проєкту є допомога у збиранні доказів злочинів конкретних осіб під час військових дій — для подальшого використання українськими та міжнародними слідчими та надання цих доказів в українських судах та у Міжнародному кримінальному суді (Гаага, Нідерланди).