29.09.2026
13 липня 2026 року Господарський суд Одеської області визнав ТОВ «Тедіс Україна» банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру на 12 місяців. Формально це може виглядати як фінал історії компанії, яка багато років була найбільшим дистриб’ютором сигарет в Україні. Насправді з юридичної точки зору найважливіший етап тільки починається.
Що показала інвентаризація
Суд уже встановив разючий дисбаланс. Визнані вимоги кредиторів становлять близько 588,9 млн грн, з яких 548,45 млн грн – вимоги Антимонопольного комітету. Водночас інвентаризація підтвердила товарно-матеріальні цінності лише на 1,126 млн грн і 1 667 грн на банківському рахунку. Ще 307,9 млн грн значаться як дебіторська заборгованість, однак первинних документів для її перевірки розпоряднику майна не надали.
Тому головне питання справи тепер не в тому, чи є «Тедіс Україна» неплатоспроможною. Це вже встановлено судом. Головне питання – що сталося з економічною цінністю бізнесу, який ще кілька років тому оперував десятками мільярдів гривень.
Ліквідатор зобов’язаний шукати не лише те, що залишилося
Кодекс України з процедур банкрутства не дозволяє завершити справу просто констатацією відсутності майна. Ліквідатор повинен сформувати ліквідаційну масу, стягувати дебіторську заборгованість, розшукувати та повертати майно, яке знаходиться у третіх осіб, перевіряти фінансовий стан компанії та подавати заяви про визнання її правочинів недійсними. Особливо важливо, що суд уже констатував: через недостатність документів остаточного висновку щодо фіктивного банкрутства, приховування банкрутства або доведення до банкрутства зробити поки що неможливо. Отже, це питання залишається відкритим і має бути досліджене в ліквідаційній процедурі.
Три роки до банкрутства
У процедурі банкрутства є механізм, який дозволяє оскаржувати певні правочини, здійснені протягом трьох років до відкриття провадження про банкрутство. Для «Тедіс Україна», де провадження відкрито 23 квітня 2026 року, особливий період перевірки починається приблизно з 23 квітня 2023 року.
Сам факт передачі або продажу активу в цей період не означає порушення. Але Кодекс дозволяє втручання, якщо будуть виявлені «підозрілі» дії. Приміром, активи відчужувалися нижче ринкової вартості, безоплатно, передавалися заінтересованим особам або операції призвели до того, що майна компанії стало недостатньо для розрахунку з кредиторами.
Якщо такий правочин визнається недійсним, отримане майно має бути повернуте банкруту. Якщо повернути його неможливо – відшкодовується його ринкова вартість. Більше того, особи, які вчинили або погодили такі операції, за певних умов можуть нести субсидіарну відповідальність у межах завданих компанії збитків. Тобто ліквідаційна маса «Тедіс Україна» – це потенційно не лише той один мільйон гривень активів, який вдалося побачити під час інвентаризації.
Яка роль «ДЛ Солюшн»
Особливого значення в цій історії набуває ТОВ «ДЛ Солюшн». Нам вдалося встановити, що ця нова компанія працює на тому самому ринку, співпрацює з тими самими міжнародними виробниками, залучила частину колишнього менеджменту «Тедіс» і фактично зайняла значну частину його ринкової ніші. Однак це не робить її автоматично правонаступником «Тедіс Україна». Юридично це треба доводити фактами.
Тож ліквідатор та кредитори повинні встановити: чи переходили від «Тедіс Україна» до «ДЛ Солюшн», пов’язаних із нею компаній або інших осіб активи, майнові права чи інші елементи бізнесу. І якщо так – то коли, за якою ціною та на яких умовах.
Йдеться не лише про нерухомість чи автомобілі.
Предметом аналізу можуть бути права вимоги, товарні залишки, обладнання, договори оренди складів, логістична інфраструктура, інші майнові права та будь-які операції, які мали економічну цінність для бізнесу. Це особливо важливо з огляду на часову лінію. Саме в період, який частково охоплюється трирічним «підозрілим» періодом, бізнес «Тедіс Україна» різко скорочується, тоді як «ДЛ Солюшн» стрімко виходить на той самий ринок. Це ще не доказ виведення активів. Але це достатня причина ретельно перевірити, чи відбувався між старим і новим бізнесом рух активів або майнових прав.
Хто боржник?
Окремою проблемою залишаються 307,9 млн грн дебіторської заборгованості. Стаття 61 прямо зобов’язує ліквідатора стягувати борги третіх осіб перед банкрутом. Тому необхідно встановити, хто саме винен ці кошти «Тедіс Україна», на підставі яких договорів вони виникли, чи можливо їх реально стягнути, чи не відступалися права вимоги та чому документи, які підтверджують майже 308 млн грн активів, не були надані арбітражному керуючому.
Якщо ця «дебіторка реальна» – ліквідаційна маса може істотно збільшитися. Якщо ні – виникає питання, чому сотні мільйонів гривень продовжували значитися активом компанії.
Відповідальність може вийти за межі самого «Тедісу»
Ще важливіший механізм містить частина друга статті 61. Якщо буде встановлено, що банкрутство компанії стало наслідком дій її засновників, керівників або інших осіб, які фактично могли визначати її рішення, на таких осіб може бути покладена субсидіарна відповідальність за зобов’язаннями боржника. Розмір потенційної вимоги визначається як різниця між боргами компанії та її ліквідаційною масою.
Це не означає, що така відповідальність уже встановлена у справі «Тедіс Україна». Для неї потрібні докази вини, конкретних дій та причинного зв’язку з банкрутством. Але саме тому ліквідація не повинна завершуватися на фразі етапі визнання, що майна недостатньо.
548 мільйонів держави можуть просто зникнути
Основні 548,45 млн грн вимог АМКУ суд відніс до шостої черги відшкодування. А це остання загальна черга задоволення вимог. Кредитори кожної наступної черги отримують кошти лише після повного розрахунку з попередніми. Ще важливіше, що вимоги, які не вдалося погасити через недостатність майна, після завершення процедури вважаються погашеними.
Тобто якщо ліквідаційна маса залишиться близькою до того, що підтверджено сьогодні, держава ризикує фактично не отримати більшість із 548 млн грн. Саме тому встановлення долі активів – не формальність. Це питання сотень мільйонів гривень державного бюджету.
Історія триває
Визнання «Тедіс Україна» банкрутом закінчило історію компанії як діючого великого дистриб’ютора. Але юридична історія її активів тільки починається. Ліквідатор має встановити, що сталося з майном та майновими правами компанії, перевірити її операції за попередні роки, розібратися з 307,9 млн грн дебіторської заборгованості і, за наявності підстав, повертати активи або їхню вартість та ставити питання про відповідальність осіб, чиї рішення могли призвести до неплатоспроможності.
А поява «ДЛ Солюшн» робить одну частину цієї перевірки особливо важливою. Принципово встановити, чи справді перед нами просто незалежна нова компанія, яка зайняла звільнену ринкову нішу, чи разом із компаніями-виробниками до неї або пов’язаних структур переходили активи та економічна цінність старого дистриб’ютора. Відповідь має ґрунтуватися не на припущеннях, а на договорах, платежах, актах передачі, бухгалтерських документах і русі конкретних активів.
І доки така перевірка не проведена, ставити крапку в історії «Тедіс Україна» зарано.
_510x340.jpg)

